Агентство нерухомості « Уманьдім» надає повний спектр професійних послуг від надходження заявки та підбору варіантів до укладення та юридичного оформлення угоди. Про нашу компетентність свідчать позитивні відгуки клієнтів агентства. Багаторічний досвід роботи на ринку, професіоналізм команди і досконале знання нюансів сфери діяльності закріпили за нашим агентством статус надійного партнера серед уманчан.
Звернувшись в агентство нерухомості « Уманьдім» за рієлторськими послугами, Ви можете бути впевнені, що угода буде проведена у відповідності з українським законодавством, в супроводі висококваліфікованих спеціалістів, в оптимальні терміни і за прийнятною ціною! Заощаджуйте свій час, кошти і убезпечте себе від прикрих помилок. Ми тут, щоб Вам допомогти.
Умань — одне зі старих міст України. Щодо виникнення міста існують різні версії. У працях голландського вченого А. Целлерія (Келлері) Умань вказується під 1459 р., як південне поселення краю. Історики вважають, що дату виникнення Умані слід віднести до 1609 р. за першою згадкою в сеймовому акті, а відомий дослідник Умані краєзнавець Г.Ю. Храбан на основі архівних і літературних джерел стверджує, що поселення, яке спрадавна існувало на території Умані, не раз виникало та зникало. Літописні згадки вказують на імовірне існування міста «Умінь» у XIII столітті ще за доби Київської Руси-України.
Розвиток Умані був тісно пов’язаний з історичними, зокрема, політичними подіями. Його архітектура пережила епохи та держави, була свідком багатьох історичних подій. Протягом багатовікової історії місто не раз знищували вороги. Але попри це, до наших часів збереглися три найстаріших будинки, зведенні ще у ХVІІІ столітті, а також будинки, які були побудовані в кінці ХІХ — на початку XX століття.
Своєрідною візитною карткою кожного міста України є Дореволюційні будинки, завдяки своїй оригінальній архітектурі. Деколи такі будинки називають «царськими». Звісно вони представляють історичну цінність, але найчастіше в них ще й живуть.
Отже зупинимося на «царських» дореволюційних спорудах.
Дореволюційний або «царський» будинок – житловий будинок, зведений в період з 1800 до 1917 року. Найчастіше це колишні прибуткові будинки, чимало серед них дворянських і купецьких особняків. «Царські» будинки будувалися одно секційними і багатосекційними. Односекційні будинки з однією квартирою на поверх, в якій було 6-13 кімнат. Багатосекційні будинки могли складатися з двох або трьох секцій. Розмір кімнат становив 30-40 кв. м, а житлова площа квартири складала близько 150 кв. м. Приміщення на 3-5 кімнат вважалися середніми, більш забезпечені люди вибирали чималі квартири. Будинки споруджували з цегли, товщина стін в них досягала 0,8-1 м. Висота стель в квартирах могла бути різною і залежала від поверху. Перші чотири поверхи вважалися ходовими і відповідно дорогими, тому стелі досягали висоти до 5 метрів. В середньому висота стель становила 4 м. Перекриття в дореволюційних будинках робили залізобетонними або дерев'яними. Варто звернути увагу на переваги такого житла. Будинки переважно розташовані на центральних вулицях міста, поруч із зручними транспортними розв'язками, що дозволяє швидко добиратися до будь-якого району. За товстими цегляними стінами в квартирі взимку тепло, влітку прохолодно. Планування, в таких будинках розраховані на комфортне проживання великої родини, високі стелі, багато вікон і світла, наявність підсобних приміщень – комор, гардеробних та невелика кількість сусідів. Приймаючи рішення придбати квартиру в дореволюційному будинку, врахуйте не тільки переваги, а й недоліки дореволюційної нерухомості. Дуже часто вона потребує капітального ремонту. В першу чергу це заміна дерев’яних балок, які виконують роль несучого перекриття. На початку двадцятого століття стали використовувати залізні перекриття, тому будови 1905-1917 років не завжди вимагають термінового капітального ремонту. До недоліків також слід віднести застарілі інженерні комунікації, тобто електропроводка та водопровідні мережі й опалювальні системи. А також як один з недоліків – це нестандартні дверні та віконні отвори, отже відповідно за встановлення дверей і вікон прийдеться заплатити більше, ніж в будинках типового проекту.
На першому та підвальному поверсі знаходилися магазини. Другий та третій поверхи будинку здавалися в найм для проживання. Вулиця Небесної сотні, 26 та 28. Ці з’єднані будівлі відносяться до забудови кінця ХІХ – початку ХХ століття. На першому поверсі були установи, магазини, а верхні поверхи були житловими. Вулиця Садова,9. Двоповерховий будинок, власником якого був С.Ф. Браверман. З 1912 року в будинку була редакція місцевої газети, невдовзі склад і електротехнічна контора, майстерня чоловічого одягу. Частина кімнат здавалася приватним особам у найм для проживання. Вулиця Шевченка,2. У 1885 році було збудовано два двоповерхові житлові будинки. В них проживали заможні мешканці міста.
Більше про дореволюційні будинки міста Умань можна прочитати в книзі Владислава Давидюка «Подорож вулицями старої Умані».
Розглядаючи в цьому аспекті історію міста, можна визначити такі етапи його архітектурно-містобудівного розвитку: початок-кінець XVII століття; початок-кінець XVIII століття; кінець ХVІІІ — ХІХ століття; кінець XIX — початок XX століття; перша половина XX століття; друга половина XX — початок XXI століття.
Більшість міських споруд збудовано після Другої світової війни, через те, що під час війни в місті було знищено багато житлових будинків, забудова центра міста була зруйнована та спалена, майже половина житлових будинків лежала в руїнах, зруйновано всі промислові підприємства, медичні й навчальні заклади, адміністративні установи.
У 1947 р. Київський Облпроект розробив схему планування Умані. Упродовж 1950-х років тривала відбудова зруйнованого війною міста. Перший повоєнний генеральний план міста (1953–1972 роки) був розроблений у 1955 р. інститутом «Діпромісто».
Генплан передбачав територіальний розвиток міста, поділ на житлову, промислову, комунальну, зелену зони. Були визначені громадські центри обслуговування. Основний приріст житла планувався коштом приватного будівництва. Двоповерхові та триповерхові будинки розміщувалися вздовж центральних вулиць.
У 1955–1958 роках зростають темпи житлового будівництва. До початку 1960–х років в Умані будувалися лише двоповерхові та триповерхові будинки на 6, 8, 12, 16 квартир, які вдало вписувалися в традиційне міське середовище. В 1963 р. — триповерховий будинок із вбудованою книгарнею, магазином і відділенням Ощадбанку на розі вул. Радянської та Садової. На місці зруйнованих зводяться нові будівлі на вул. Леніна, вул. Шевченка, 8 тощо.
Бувають різні назви квартирних будинків («сталінка» чи «повнометражка»), активний період зведення, яких припав за часів перебування при владі радянського керівника Й.В.Сталіна. В «сталінках» використовується червона або біла цегла. Характерно — від 2 до 4 квартир на поверсі. У стінах — цегляна кладка високої якості, планування — з високими стелями і значним метражем. Перекриття в таких будинках дерев’яні, комбіновані, або залізобетонні (залежить від року побудови). Висота стель 2,8–3,5 м, ізольовані кімнати, велика площа, просторі коридори, кухні — від 7 до 10 квадратних метрів, роздільні санвузли. Вони оснащувалися газовими колонками. Однокімнатні квартири площею: 32–50 кв.м, двокімнатні: 48–70 кв.м, трикімнатні: 57–88 кв.м, чотирикімнатні квартири: 80–110 кв.м. Будівництво «сталінок» припинилося приблизно до 1960—1961 років. Квартири «сталінки» популярні вже багато років. Попит на таке житло завжди був досить великий, та й зараз не зник. І цьому є просте пояснення, адже вони: просторі та мають високі стелі, зручні планування, якщо маєте бажання дають змогу зробити перепланування, якісно зроблені, добра тепло- та звукоізоляція, роздільні душ і туалет, підлога зроблена з високоякісного паркету, яким деякі власники користуються і в наші дні, практично завжди розташовані в зручних районах із добре розвиненою інфраструктурою.
Після постанови «Про боротьбу з надлишками в архітектурі» розпочалося будівництво за типовим проєктом серій №437 та 438. Перший багатоквартирний чотириповерховий будинок на 62 квартири серії 438 був збудований у 1959–1960 роках на вул. Леніна, 7. Наприкінці 1960–х років зведений адмінбудинок міськвиконкому, прибудову до готелю (1959). Щодо квартир серії 438 варто зазначити, що їх масове будівництво розпочалося із середини 50-х до кінця 80-х років. Так званні «Гостинки» характеризуються коридорною системою розташування квартир на поверсі. Всі квартири однокімнатні. Усього кількість квартир в такому коридорі може досягати 13–20. Висота стель 2,65 — 2,7 м. Стіни побудовані з матеріалу цегла або панель, перекриття залізобетонні.
Варто зазначити, що в 1959–60-х роках розпочалося масове будівництво приватних будинків із присадибними ділянками, які формували цілі мікрорайони. Вони будувалися власниками за типовим проєктом. 1961–1972 роки належать до періоду інтенсивного присадибного індивідуального будівництва й будівництва чотириповерхових та п’ятиповерхових будинків за типовим «економічним» проєктом, які в народі обізвали «хрущовками».
Загалом відомо про декілька типів, точніше типових серій «хрущовок». Серія 215 будувалася з початку 1955 по 1964 роки. Будинки триповерхові, зовнішні стіни цегляні, керамблок (товщина 0,51 м). Внутрішні стіни із цегли, перегородки із цегли, або гіпсоблока. Зовнішній вигляд фасаду — без обробки. Два під’їзда. Сміттєпровода і ліфта немає. Квартири в будинку 1, 2-х кімнатні, усього 24 квартири. Кімнати суміжні. Метраж кімнат від 9,73 до 19,58 м кв. Плита газова, санвузол суміщений. Можливий варіант гарячого водопостачання — газова колонка.
Будівництво будинків 464 серії почалося в 1960 році. У цей період також було освоєно будівництво 480 серії п’ятиповерхових будинків. Панелі 480 серії були товщі (0,35 м у 464 серії проти 0,4 м у 480 серії). Секція в п’ятиповерховому будинку 464 серії складається із 4-х квартир на поверсі: однієї однокімнатної, однієї двокімнатної (із суміжними кімнатами) і двох трикімнатних (із суміжно-роздільними кімнатами) квартир.
В 1970–73 роках був розроблений новий генеральний план міста в співпраці з колективом інституту «Діпромісто». Генпланом була передбачена чітка архітектурно-планувальна організація забудови міста і громадського обслуговування, комунальна та зелена зона відпочинку (вздовж річок і схилів). Житлова зона біля п’ятиповерхових та дев’ятиповерхових будинків була визначена двома районами: центральним і привокзальним зі знесенням наявної старої забудови. Громадські центри торгового та культурно-побутового обслуговування були передбачені на вул. Радянській, Леніна, Жовтневій, Тищика й у привокзальному районі від Універсаму №2 каскадом до Осташівки. Житловий фонд коштом будівництва п’ятиповерхових та дев’ятиповерхових будинків мав зрости більше, ніж у 2 рази і становив 1,5 млн. кв. м.
У 1972–1975 роках був опрацьований план розміщення нового будівництва на 1976–1980-ті роки. У середині 1970-х років були споруджені на вул. Леніна перші дев’ятиповерхівки з обслуговуванням, потім такі будинки були побудовані на вул. Тищика. Такої ж поверховості будинки були включені в забудову вул. Котовського та Чехова. Наприкінці 1970-х років закінчилася забудова мікрорайонів на вул. Більшовицькій, Пролетарській, Тищика, Паризької Комуни, Урицького й інших.
Планом розміщення будівництва на 1981–1985 років передбачалося будівництво 74 об’єктів, 3 шкіл, 9 дитсадків, критого ринку, автовокзалу й інших. Із середини 1980-х років стало можливим індивідуальне проєктування відповідно до постанови «Про розвиток архітектури».
В 1986 р. був схвалений план розміщення будівництва на 1986–1990 роки. Завершувалося будівництво району вулиць Постишева, Жовтневої, Боженка, комплексу сільськогосподарської академії (зараз Уманський національний університет садівництва). У 1986–1990 роках були збудовані 39 будинків.
У 1990 р. був опрацьований черговий план розміщення будівництва на 1991–1995 роки.
У 1995 р. був розроблений новий генеральний план м. Умані в співпраці з колективом інституту «Діпромісто».
У 2015—2016 роках відбувалася забудова міста новими багатоповерховими будинками. За перше півріччя 2016 року Умань здала в експлуатацію більше житла, ніж обласний центр Черкаси: 29,3% і 23,7% загального обсягу збудованого житла в області. У 2017 році — була запланована забудова нового мікрорайону «Заводський» індивідуальними житловими будинками, дошкільними навчальними закладами, магазинами та іншими об’єктами громадської інфраструктури.
Станом на березень 2024 року на етапі будівництва житловий комплекс «Провулок Садовий», житловий комплекс «Комфорт» по вул. Європейській, 76 в, котеджне містечко «Ріверсайд» по вул. Заводській, житловий комплекс «Колорит» по вул. Комарова, 21 а, житловий комплекс «Гармонія» адресую вул. Європейська, 92 б, житловий комплекс «Нова Умань» по вул. Садова, 6, житловий комплекс «Греків ліс» по вул. Джерельна, 1. У майбутньому мікрорайоні міста «Греків ліс» заплановано збудувати п’ятиповерхові та п’ятнадцяти поверхові житлові будинки, торгові, офісні, розважальні, культурно-освітні центри, паркову зону, підземні паркінги. Тобто, уперше в області планується спорудження сучасного житлового комплексу з повноцінною інфраструктурою. Засновники проєкту планують забезпечити жителів мікрорайону «Греків ліс» вуличним освітленням, дитячими майданчиками, цілодобовим водопостачанням із багаторівневим очищенням та фільтрацією води, цифровими телефонними лініями, виділеним каналом мережі Інтернет, безшумними швидкісними ліфтами, охороною та відеоспостереженням. Новий комплекс розрахований на 26 житлових багатоповерхових будинки, де зможуть оселитися 5900 уманчан.
У рамках проєкту «Розроблення генерального плану Розумного міста Умань», який триватиме з вересня 2023 по квітень 2024 року в Умані за участі корейських та українських експертів, буде розроблений Master Plan розумного міста, який буде стосуватися різних галузей. На основі практичної реалізації проєкту інші міста України, використовуючи наш досвід, можуть здобувати перевірену модель відбудови та розвитку. Оскільки цей проєкт фактично засвідчує початок участі Республіки Корея в післявоєнній відбудові України вже сьогодні. Корейські партнери нині зацікавлені в розвитку співпраці з нашою країною. І мова йде не тільки про діджитал напрям. Корейці готові бути надійними партнерами в проєктах щодо відбудови міст, модернізації міської інфраструктури, відкриттю виробництв.
Умань є порівняно невеликим містом, але попри його розміри, місто можна умовно поділити на такі мікрорайони:
- Передмістя Турок.
«Передмістя Турок» — найстаріший район Умані з багатьма пам’ятками архітектури. На більшій території району розташований державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань".
- Передмістя Лиса Гора.
«Лиса Гора» — старий район з одноповерховими приватними садибами, ровесник уманської фортеці. Колись поблизу фортеці на скелястому пагорбі, оточеному з трьох боків заворотом річки Уманки, тулилися близько двох десятків кріпацьких хатинок.
- Бабанське передмістя (уманчани в повсякденному спілкуванні використовують також Бабанське КП, або БабКП).
«Бабанське КП» — старий район з одноповерховими приватними садибами на півдні міста з малорозвиненою інфраструктурою. Що означає КП? За однією із версій у другій половині ХVІІІ століття там, де кінчалося місто стояла Новоміська брама, а по обидва її боки височіли товстостінні прибудови тюрми, в якій утримувалися захоплені в полон народні месники — гайдамаки. Оскільки, сусідом мікрорайону Бабанське КП був військовий об’єкт, то й назва, можливо, утворилася через те, що «КП» асоціюється з прохідною або проїзною частиною міста.
- Звенигородське передмістя.
«Звенигородське передмістя» розташоване в центральній частині міста зі старими одноповерховими приватними садибами та перепадами висот.
- Івангородське передмістя.
«Івангородське передмістя» — мікрорайон над Осташівським ставом, розвивається, безліч багатоповерхових будинків, магазинів та кафе.
- Передмістя Бесарабка.
«Передмістя Бесарабка» — також називають «спальним районом», розташований на південному заході міста з великою кількістю багатоповерхівок, у народі більше відома назва район Ж/Д вокзалу.
- Передмістя Міщанка.
«Міщанка» — район приватних будинків із розвиненою інфраструктурою, розташований в північно-західній частині міста.
- Передмістя Софіївська Слобідка.
«Слобідка» — район розташований в безпосередній близькості до парку "Софіївка" в північній частині міста.
- Передмістя Нова Умань.
«Нова Умань» — лежить в північно-східній частині біля парку "Софіївка", є як приватні садиби, так і п’ятиповерхові будинки.
Окрім того, уманчани в повсякденному спілкуванні використовують такі назви наступних мікрорайонів:
- Мікрорайон ДОСи.
«ДОСи» — будинки офіцерського складу в північній частині міста. У радянські часи тут жили військовослужбовці військових частин. Більш ніж десять п’ятиповерхових будинків старої забудови, декілька дев’ятиповерхових будинків збудованих наприкінці минулого століття і два ще в стадії будівництва.
- Мікрорайон Доманський.
«Доманський» — найменший мікрорайон на сході міста з одноповерховими приватними будинками.
- Мікрорайон Східний.
«Східний» заснований на початку 90-х років минулого століття. Вулиці паралельно трасі Е-95 названі на честь міст області (Черкаська, Смілянська, Шполянська, Корсунь-шевченківська та інші), а між ними — Поріднених міст. Вулиці перпендикулярно трасі — «Східна 1, Східна 2… Східна 12».
- Мікрорайон Зарембова гребля.
«Зарембова гребля» — район приватних будинків над «Зарембовим ставом» у південній частині міста з малорозвиненою інфраструктурою.
- Мікрорайон Олексівка.
«Олексівка» — найвіддаленіший район у південній частині міста, що складається з однієї вулиці — Кармелюка. Район розташований біля «Олексівського» ставка — річка Паланка.
- Мікрорайон ГРЕС.
«Мікрорайон ГРЕС» — один із найвіддаленіших від центру, неподалік газорозподільного підприємства ПрАТ "Уманьгаз" і тепличного комбінату. П’ятиповерхові будинки в середині минулого століття будувалися для працівників тепличного комбінату.
- Мікрорайон Центр.
«Центр» — густонаселений район із різними типами будинків, безліч магазинів та фінансових установ. Найкраща інфраструктура та близькість до центру зумовила популярність району.
- Мікрорайон Пролетарська (тепер Гетьманська).
«Пролетарська» — мікрорайон складається з однієї вулиці — Гетьманська. Північно-західна частина міста, спальний район, більш ніж десять п’ятиповерхівок панельного типу.
- Мікрорайон Тищика.
«Тищика» — п’ятиповерхові та дев’ятиповерхові будинки з розвиненою інфраструктурою, магазини, базари та інше. Розташований неподалік мікрорайону «Пролетарська».
- Мікрорайон Селекція.
«Селекція» — декілька триповерхових будинків та приватні садиби в безпосередній близькості до селекційної станції (Уманська дослідно-селекційна станція). Лежить в північно-східній частині біля в’їзду в місто.
- Мікрорайон Автострада
«Автострада» — найвіддаленіший район від центру міста в північно-східній частині Умані. Тут є більш ніж десять п’ятиповерхових будинків, магазини, районна лікарня та «Білогрудівський» ліс неподалік.
- Мікрорайон Греків ліс
«Греків ліс» майбутній мікрорайон міста. Це новий, унікальний, масштабний сучасний проект європейського рівня життя.
Ведеться поетапне будівництво 26 житлових багатоповерхових будинки європейського класу, розрахованих на комфортне проживання 5900 жителів. Розташований неподалік мікрорайону «ДОСи».
